Несе Франко нащадкам хліб щоденний, несе у серці вистражданий вірш…

Не винен я тому, що сумно співаю,
Брати мої!
Що слово до слова нескладно складаю –
Простіть мені!
Не радість їх родить, не втіха їх плодить,
Не гра пуста,
А в хвилях недолі, задуми тяжкої
 Самі уста…

Кожна нація має постійні величини, що визначають її самодостатність і неповторний профіль у багатоликому світовому співтоваристві. Серед множини інших цю роль і місію в Україні доля поклала й на Івана Франка, 160-річчя від дня народин якого ми нині святкуємо — і якому, за рішенням ЮНЕСКО, надано всесвітового звучання.

        Іван Франко — одна з найяскравіших постатей в українській історії.Прозаїк і драматург, поет і публіцист, економіст, учений-енциклопедист і крупний політик, перекладач, Іван Якович був і великим українцем, і достеменним європейцем, якого визнав сам Відень, канонізувавши на доктора філософії.  Він перейняв долю поета-поводиря українського народу в Шевченка і це високе покликання гідно і з честю виконав. Великим Каменярем називають нащадки письменника, що своїм полум'яним словом ламав скелю неправди і гніту в ім'я правди і волі.
До цієї події  у бібліотеці оформлена книжкова виставка:  "І горів, і яснів, і страждав, і трудився для свого народу!".