В. Чорновол - борець за Незалежність України

В'ячесла́в Макси́мович Чорновіл  — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти  національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України , лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна ,ініціатор проголошення Декларації про Державний сувірінитет України 16 липня 1990 р. та Акта проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.

Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістидесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису "Український вісник". Член Української гельсинської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсинської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967-1969, 1972-1979, 1980-1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.

Кандидат у Президенти України на виборах 1991р. (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %). З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З жовтня 1991 — Гетьман українського козацтва. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх призидентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.

"В.Чорновіл - титан духу та честі" - під такою назвою у бібліотеці оформлено викладку цитат. Україна має пишатись такими синами, як В'ячеслав Максимович Чорновіл, які виборювали її незалежність.